Верховна Зрада
стиль: core
Склад:
Юрко Лаврін - вокал;
Тарас Рибка - бас;
Вітя Нагорний - гітара;
Денис „ДіСі” Столяров - барабани.
Юрко Лаврін - вокал;
Тарас Рибка - бас;
Вітя Нагорний - гітара;
Денис „ДіСі” Столяров - барабани.
Вибухонебезпечна четвірка “Верховна зрада” зародилася у Львові, де й продовжує активно діяти дотепер. Серед своїх колег по рок-цеху вона вирізняється цілеспрямованою позицією, поміркованим патріотизмом, безкомплексністю та безкомпромісністю - саме це дозволило групі завоювати популярність у музичному середовищі рідного міста та за його межами.
Назва “Верховна зрада” з'явилася всього за півгодини до прем'єрного виступу - в клубі-кафе “Лялька”. Тоді ж відбувся перший скандальчик, про який навіть написали у газетах - група споганила виступ хед-лайнерів концерту “Без Цукру”, бо публіка вимагала “ВЗ” на сцену.
Наступний вихід також ознаменувався ексцесом - через заборону керівництва Палацу культури імені Гната Хоткевича, де відбувався концерт, використовувати у піснях ненормативну лексику (простіше кажучи, матюки), Лаврін на ходу заміняв усі негарні слова в текстах словом “суркіс!”. Публіку це завело, проте організаторів не задовільнило - “зрадівців” попросили геть вже після першої композиції.
Надалі команда зарекомендувала себе як активний учасник рок-концертів у Львові та за його межами. У їх активі - виступи в тій же “Ляльці” та “Фірі”, де розгромили найбільшу кількість апаратури за всю історію рок-клубу. Група двічі брала участь у фестивалі “Тарас Бульба” в Дубному, є дипломантом черкаського фестивалю “Золотий дощ”.
Восени “Верховна зрада” посіла друге місце у номінації рок-музика на легендарній “Червоній руті”. В історії групи були різні епізоди: від побоїща з агресивно настроєними пацанчиками під час невдалої спроби організувати рокотеку в кафе лісо-технічного університету до повного фурору на фестивалі “Rейвах” у Тернополі, де “ВЗ” чудово спрацювалася з відомим київським художником-перформенсистом Геннадієм Гутгарцом. Також виступали у Києві, Івано- Франківську та Кам'янці-Подільському.
Щодо самої кухні, то слова пісень пише переважно Лаврін, рідше хтось з друзів чи класиків, як от колишній мер Львова Василь Куйбіда. Тематика текстів чітка й цілеспрямована: соціальні проблеми, бідність у державі, наша славна влада. Хлопцям подобається місія за допомогою іронії, а то навіть сарказму, привертати увагу публіки до повсякденних проблем, чого більшість у своїй творчості стараються уникати.
